Втрати 101-ї дивізії в операції «Маркет-Гарден»
Операція «Маркет-Гарден», розпочата 17 вересня 1944 року, мала на меті прорватися через німецький фронт до Анхверму та захопити ключові мости. Для виконання завдання до Голландії перекинули 101-шу повітряно-десантну дивізію, 82-гу дивізію та британські десантні соединення. Бій за Ейндховеном, Вегелом і Неймейгеном став частиною великого наступу, який не досягнув остаточної мети.
Втрати 101-ї дивізії залишаються одним із найважливіших питань історії десантних операцій. Загальні показники залежать від того, чи враховані зниклі безвісти, втрати прикріплених підрозділів і бійці, які залишилися в госпіталях після завершення операції. Саме тому важливо відрізняти документовані втрати конкретної дивізії від показників усіх американських формувань, що діяли на голландському напрямі.
| Показник | 101-ша повітряно-десантна дивізія | 82-га повітряно-десантна дивізія |
|---|---|---|
| Головний район бойових дій | Ейндховен, Сон, Вегел, Грав і нижня течія Ваалу | Неймейген, мост через Ваал і північний берег річки |
| Основне завдання | Утримати дорожній коридор і забезпечити наступ до Неймейгена | Захопити мост через Ваал у Неймейгені та створити плацдарм на півночі |
| Основний період участі | 17–26 вересня 1944 року | 17–25 вересня 1944 року |
| Втрати за поширеним зведенням | 1 426 загиблих, 2 319 поранених, 1 030 зниклих безвісти — усього 4 775 | 500 загиблих, 1 600 поранених і 750 зниклих безвісти — усього 2 850 |
Масштаб операції та роль 101-ї дивізії
Дивізію полковника Максвелла Тейлора висадили парашутним і планерним способом у районі Ейндховена. Основними завданнями були захоплення мосту через Доммель, утримання шляху на Вегел і підтримка 82-ї дивізії, яка просувалася східніше до Неймейгена. Понад 15 тисяч десантників мали створити вузький, але життєво важливий коридор для наземних сил.
Другий ешелон операції визначав географія. Дорога довжиною приблизно 60 кілометрів проходила через Ейндховен, Сон і Вегел, де зосереджувалися мости, вузли доріг і позиції німецької піхоти. Контроль над цими пунктами дозволяв наземним дивізіям рухатися до Рейну. 101-ша дивізія опинилася на західному кінці цього маршруту й фактично прикривала операцію в тилу.
Бої розділили між двома американськими десантними дивізіями, але їхні завдання не були однаковими. 101-ша просувалася головним маршрутом через Вегел до Ваалу, тоді як 82-га виконувала штурм Неймейгенського мосту. Під час операції 101-ша не брала участі в битві за Анхверм, тому втрати німецьких і британських військ у цьому районі не входять до її статистики.
Бої за Ейндховеном, Соном і Вегелом
Під час висадки 17 вересня десантники 101-ї дивізії виникли поблизу Ейндховена, де німецькі підрозділи займали ліси, околиці і промислові об’єкти. Основні зусилля десантних полків і бригад штурмових інженерів зосередилися на мосту та прилеглих шляхах. Перша доба бойових дій мала насичений характер: противник контролював окремі ділянки, а наземна підтримка через повітряний коридор з’явилася не відразу.
Наступного дня дивізія закріпила Ейндховен і розширила плацдарм до річки Доммель. На північному напрямку висунулися підрозділи, що просувалися через Сон, де оборона носила мінливий характер. Бої точилися як на околицях, так і в хуторах і лісосмугах, через що номери частин у звітах часто вказували на конкретні шляхи та позиції.
Досягнення Вегелу мало вирішальне значення. Там 101-ша дивізія з’єдналася з британською 3-ю дивізією, яка просувалася з півночі, і зв’язала десантний плацдарм із наземними силами. Відкрита комунікація створила можливість для евакуації поранених і підвезення боєприпасів. Разом із тином вона робила вузький коридор надійною мішенню для німецьких контрнаступів.
Наступ до Неймейгена і битва за Ваал
Після з’єднання з наземними військами частини 101-ї дивізії продовжували наступ на схід. Вони займали Малден, Літуурн та інші пункти вздовж шляху до Ваалу. Тейлор передавав окремі бойові групи для дій у районі Грава, щоб не допустити перехоплення противником німецьких сил до прибуття 82-ї дивізії.
У районі Грава 327-й планерний піхотний полк і прикріплені підрозділи 509-го парашутного полку вели бій за підступи до переправи. Завдання залишалося надзвичайно складним через відкриту_LOCAL terrain, вогневий контроль німецьких позицій і відсутність достатньої кількості танків. Під час цих дій 101-ша зазнала втрат, пов’язаних як зі штурмовими, так і з оборонними діями.
Мост у Неймейгені 23 вересня захопила 82-га дивізія. Частини 101-ї захищали південний берег Ваалу, насамперед район Моленгока, де з’явилася загроза з боку танкових і піхотних німецьких частин. Після припинення операції цей плацдарм став одним із напрямів для подальшого просування союзників до Рейну. Запеклі бої на обох берегах річки та розрив комунікацій у тилу пояснюють значну кількість поранених і зниклих безвісти.
Людські втрати та особливості обліку
За одним із поширених зведень, 101-ша дивізія втратила 1 426 військовослужбовців загиблими, 2 319 пораненими та 1 030 зниклими безвісти. Загальний показник становив 4 775 осіб. Відносно розрахункової чисельності десантного корпусу це близько 30%, причому майже половина втрат припала на поранених, а кожен п’ятий військовослужбовець не відповів на виклик.
Втрати розподілялися нерівномірно. Найбільша кількість поранень виникла під час висадки, штурму Ейндховена та просування до Ваалу. Загиблі зосереджувалися на шляхах, біля мостів і в районах захисту плацдармів. У категорію зниклих безвісти потрапляли не лише загиблі з невідомим місцем поховання, а й полонені, взяті в полон, розкидані під час висадки та солдати, чиї документи не дійшли до родин.
Різні джерела подають дещо відмінні цифри, оскільки змінювалися межі операції, склад прикріплених підрозділів і категорії обліку. Часто наведені показники 1 926 загиблих, 4 492 поранених і 2 519 зниклих безвісти охоплюють американські формування всієї операції, а не одну 101-шу дивізію. Логіку опрацювання наказів і списків особового складу можна побачити на прикладі історії 9-ї піхотної дивізії, although its campaign history differs.
Нагороди, поранені та зниклі безвісти
Поранені десантники надходили до батальйонних медичних пунктів, польових госпіталів і далі до госпіталів у Бельгії та Великій Британії. Частина військовослужбовців отримувала допомогу безпосередньо на захоплених позиціях, але евакуаційні маршрути з Ейндховеном і Вегелом часто переривалися ворожою артилерією. Поранені, які перебували в госпіталях наприкінці вересня, враховувалися в загальних звітах залежно від дати їхнього одужання.
Нагородні документи допомагали ідентифікувати конкретних військовослужбовців і підтверджувати обставини їхньої участі в боях. Для поранених оформлювали медалі «Пурпурове серце», а також нагородження «Срібна зірка», «Відзнака за видатну службу» та інші відзнаки. Документальні правила нагородження можна зіставити з опублікованим матеріалом про медаллю «Пурпурове серце».
Доля зниклих безвісти визначалася поєднанням нескольких джерел. Пошуковики перевіряли німецькі записи про полон, свідчення місцевого населення, госпітальні карти та документи вбитих командирів. Частина зниклих згодом постала загиблими, частина виявилася серед полонених, а відомості про інших залишилися неповними. Саме ця невизначеність робить публікацію втрат без прізвищ, дат і документальних пояснень особливо вразливою.
Історичне значення втрат дивізії
Втрати 101-ї дивізії показали ціну виконання операції на обмеженому просторі. Успіх у Ейндховені та Вегелі підтримав наступ 82-ї дивізії, але німецькі контрнаступи, вузький коридор і проблеми з логістикою не дозволили цій дивізії безперешкодно просутися до Анхверму. На завершення операції залишилися поранені, зниклі безвісти та військовослужбовці, які продовжували службу в інших кампаніях.
Пам’ять про загиблих часто подається через загальні числа, хоча кожна цифра відповідає окремій людині та обставинам смерті. Генеральні накази, журнали бойових черг, доповіді командирів і нагородні документи дають змогу відновити ці обставини. Найбільш цінним є поєднання загальної статистики з іменами, частинами та датами.
Для подальшої роботи з джерелами доступний каталог D-Day Militaria, де зібрано видання з історії американських дивізій, накази та матеріали про нагородження. Документальна робота перетворює сумарні втрати 101-ї дивізії на точнішу історію людей, які в перших днях вересня 1944 року утримували дорогу, без якої просування союзних армій до Анхверму було б неможливим.